Ген FTO

Ген, асоційований з ожирінням і збільшенням маси жирової тканини (FTO). KIAA1752; MGC5149 Одним з найбільш вивчених генів, асоційованих з накопиченням надлишкової ваги, є ген FTO. Ген FTO розташований на хромосомі 16q12.2. Експресія гена FTO спостерігається в різних тканинах особливо в гіпоталамусі, печінки, м'язовій тканині, адипоцитах і β-клітинах підшлункової залози.

Однонуклеотидний поліморфізм Т/А (rs9939609) гена FTO був спочатку асоційований зі схильністю до діабету 2-го типу. Однак існують переконливі дані, які свідчать про вплив даного поліморфізму на накопичення жиру в організмі Знайдено асоціації однонуклеотидних поліморфізмів гена FTO із значним потовщенням шкірних жирових складок на животі, спині і кінцівках. Мутація в гені FTO знижує ризик депресії на 8%. Якщо мутація є в обох аллелях гена цифра подвоюється. Антидепресантну властивість мутації є різною у різних етнічних груп: у китайців мутація зменшує ймовірність появи депресії всього на 2,2%, у європейців - на 5,3%, в африканців - на 6,7%. Відомо, що ожиріння є чинником ризику деяких форм раку, таких як рак нирок, рак молочної залози, рак товстої кишки, рак жовчного міхура. В той же час було відзначено, що ожиріння має протективний ефект проти форм раку, пов'язаних з курінням. Встановлено, що поліморфізм гена FTO впливає на масовий індекс і ризик розвитку ожиріння. Гомозиготний A/A- варіант цього поліморфізму достовірно корелює з різними рівнями надмірної ваги і ожиріння. Крім того, серед індивідів з генотипом A/A відзначається зниження ризику раку легень та підвищення ризику розвитку раку нирок, особливо у віковій групі молодше 50 років.

FTO rs9939609 алеля мають підвищений ризик розвитку хвороби Альцгеймера.

За консультацією www.leogene.com.ua

Непереносимість лактози (гіполактазія)

Нетерпимість лактози найчастіше трапляєтьсяч серед азіатського населення. Європейці та вихідці з Європи, (окрім східноєвропейських євреїв – ашкеназі), страждають від неї найменше.
Для того, щоб лактоза потрапила в кров’яне русло, її потрібно розщепити на глюкозу та галактозу. А це відбувається лише за наявності ферменту, що називається лактаза. Проблема полягає в тому, що коли дитина підростає, організм починає виробляти менше лактази, тому через брак цього ферменту багато дорослих не переносить лактози.
Коли в організмі людини надходить з молоком або іншими молочними продуктами більше лактози, ніж може перетравитися, бактерії у товстій кишці перетворюють її на молочну кислоту та вуглекислий газ. Уже через 30 хвилин з’являються характерні симптоми: нудота, гострий біль, здуття та пронос.
Ступінь сприйняття лактози буває різний. Дехто може без жодних проблем випити півсклянки молока. А в іншого навіть ця незначна кількість викличе серйозні симптоми. Тому, аби визначити скільки людина може дозволити собі молока, їй слід починати з півсклянки. Слід зауважити, що хоча симптоми непереносимості лактози викликають дискомфорт, вони рідко коли загрожують здоров’ю.
Ген лактази LPH (C13910T). Синоніми назви гена: LAC, LCT, лактаза-флорізін гідролаз. Міжнародний код поліморфізму: rs4988235.
Назви поліморфізму: C-13910T (заміна нуклеотиду цитозину на тимін в регуляторній області гена). Частота поширеності мутантного варіанта гена: 22-28%.  Функція гена: кодує фермент лактази, яка у дітей в тонкому кишечнику розщеплює молочний цукор лактозу на глюкозу і галактозу. У нормі активність ферменту зменшується з віком, через що у більшості дорослих людей з’являється непереносимість лактози, супроводжувана гострою діареєю при вживанні молока (не плутати з вродженою лактазною недостатністю!).
Молекулярні ефекти мутації: При варіанті-13910T рівень продукції ферменту постійно високий, тому в зрілому віці зберігається здатність переварювати лактозу. При варіанті-13910С активність лактази поступово знижується з віком, внаслідок чого людина змушена відмовлятися від вживання в їжу молока, що викликає недолік кальцію в організмі і може призводить до збільшення ризику остеопорозу і переломів.
Характерні прояви мутації: Наявність варіанта-13910С може призводити до зниження щільності кісткової тканини, збільшення ризику остеопорозу та переломів, особливо в зрілому. віці.
Показання до призначення дослідження: остеопороз, переломи кісток в анамнезі у пацієнта або у близьких родичів.
Існує декілька способів встановити чи людина переносить лактозу, чи ні:

• Тест на переносимість лактози
• Тест на вміст водню при видих
• Аналіз калу на кислотність

Діагностика http://leogene.com.ua/?page_id=510

Алкоголізм

Багато жителів Китаю, Японії та інших країн Азії абсолютно не переносять спиртного. Аналіз їх крові показав, що в ній підвищений рівень ацетальдегіду, продукту розщеплення етанолу, що призводить до почервоніння шкіри, серцебиття і слабкості. У 1980 р. фахівці виявили зв'язок між перерахованими симптомами та ферментом, що бере участь у метаболізмі етанолу, - альдегіддегідрогенази, а потім і з кодований цей фермент геном - ALDH1. Альдегіддегідрогенази розщеплюють ацетилальдегід, і найменші зміни в її гені призводять до уповільнення роботи ферменту. Коли людина з такою генетичною особливістю вживає спиртне, в його організмі накопичується ацетальдегід, який у великих кількостях .дуже токсичний.

Мутації в гені ALDH1 виявлено у 44% японців, 53% в'єтнамців, 27% корейців і 30% китайців, а у європейців зустрічається рідко. Як і слід було очікувати, у людей, що несуть змінений ALDH1, схильність до вживання спиртного набагато менше (в 6 разів!). Тому виникає вроджена непереносимості етанолу.

На причетність до розвитку алкоголізму був перевірений ще один фермент - алкогольдегідрогеназа (АDН). Він каталізує першу реакцію в ланцюжку, провідною до перетворення етанолу в ацетальдегід, і в його утворенні бере участь ціле сімейство генів, кожен з яких обумовлює певну властивість ферменту. Для метаболізму етанолу найбільш важливі гени ALDH1 і ALDH4. Як показали останні дослідження, у жителів США (вихідців з Європи) існує сувора залежність між змінами в ALDH4-генах і ризиком розвитку алкоголізму.

Ген алкогольдегідрогенази ADH2 (Arg47His). Синоніми назви гена: ADH1B. Міжнародний код поліморфізму: rs1229984

Назви поліморфізму: G143A, Arg47His, Arg48His, MslI-поліморфізм, алель * 2 (заміна нуклеотиду гуаніну на аденін, що приводить до заміни амінокислоти аргініну на гістидин в білку). Частота поширеності мутантного варіанта гена: 5-10%

Функція гена: кодує фермент алкогольдегідрогеназу, який забезпечує окислення етанолу до ацетальдегіду і бере участь, таким чином, в метаболізмі алкоголю.

Молекулярні ефекти мутації: При варіанті 47His активність алкогольдегідрогенази підвищена, що сприяє прискореному окисленню і виведенню етанолу з організму.

Характерні прояви мутації: При варіанті 47His внаслідок прискореного накопичення ацетальдегіду в крові знижений ризик алкоголізму, і пов'язаних з ним алкогольного цирозу печінки і раку верхніх відділів аеропіщеварітельного тракту. Однак на тлі вживання алкоголю ризик даних захворювань зростає.

Показання до призначення дослідження: алкоголізм, цироз печінки, онкологічні захворювання верхніх відділів шлунково-кишкового тракту в анамнезі у пацієнта або у близьких родичів

Ген альдегіддегідрогенази ALDH2 (Glu487Lys). Синоніми назви гена: печінкова мітохондріальна ацетальдегиддегидророгеназа 2, ALDH. Міжнародний код поліморфізму: rs671

Назви поліморфізму: G1510A, Glu487Lys, алель * 2, варіант ALDH2K (заміна нуклеотиду гуаніну на аденін, що приводить до заміни глатаміновой кислоти на лізин в білку). Частота поширеності мутантного варіанта гена: 0,1-50% залежно від популяції, частіше - у азіатів.

Функція гена: кодує фермент альдегіддегідророгеназу, який забезпечує окислення ацетальдегіду до ацетату і бере участь, таким чином, в метаболізмі алкоголю.

Молекулярні ефекти мутації: При варіанті 487Lys активність альдегіддегідророгенази знижена, що сприяє уповільненню окислення і накопиченню ацетальдегіду в крові, і порушення виведення етанолу з організму.

Характерні прояви мутації: Варіант 487Lys вважається протективного від алкоголізму, оскільки при вживанні навіть невеликих кількостей алкоголю наступає важка інтоксикація ацетальдегідом. При регулярному прийомі алкоголю і носійстві варіанти 487Lys значно збільшується ризик розвитку алкогольної хвороби печінки, цирозу, алкоголь-індукованої астми, раку стравоходу, легенів і колоректального раку.

Показання до призначення дослідження: алкоголізм, цироз печінки, астма, онкологічні захворювання в анамнезі у пацієнта або у близьких родичів.

Детальніше тут http://leogene.com.ua/?page_id=717

Який ризик та як уникнути повторного народження дитини хворої на спадкові хвороби?

Для сімей, у яких є діти хворі на спадкові хвороби ризик повторного народження такої ж хворої дитини становить 25% для кожної наступної вагітності. Значення можливості народити здорову дитини для таких сімей неможливо перебільшити. Батьки, у яких є діти хворі на спадкові хвороби, в основному уникають повторних вагітностей. Це мотивується боязню мати ще одну хвору дитину. Рівень сучасної науки дозволяє проводити дородову діагностику та попереджувати повторне народження хворої дитини.
У всьому світі преконцепційна профілактика та інвазивна пренатальна діагностика спадкових хвороб на ранніх термінах вагітності є для таких сімей шансом народити здорову дитину. Наявність здорової дитини у сім‘ях, де є хворі діти, є дуже позитивною із різних точок зору:

• в особі рідних братів та сестер хворі діти мають ширше коло спілкування, що дозволить їм краще адаптуватися у суспільстві;


• наявність здорової дитини ніби соціально реабілітує родину та допомагає уникнути розлучень, що часто трапляються у таких сім‘ях, і таким чином знову ж покращити сімейні умови для хворої дитини.